БАТЬКИ - ПЕРШІ ПЕДАГОГИ СВОЇХ ДІТЕЙ

Головним життєвим орієнтиром і моральною основою для дитини є сім'я, її цінності, засади та відносини. Батьки - перші педагоги своїх дітей. Вони дуже впливають на розвиток дитини як особистості. Формування особистості або виховання – це будь-який свідомо спланований інтелектуальний, естетичний і моральний вплив на дитину. У цьому процесі задіяна велика кількість людей.

Дитячий вік є вирішальним у формуванні особистості. Майжеувсі основні властивості і особистісні якості людини закладаюится в дитинстві, за винятком тих, які можна придбати з накопиченням життєвого досвіду. Слід зазначити, що діти приходять до школи з уже сформованими індивідуально-особистісними властивостями.

Комфортна психологічна атмосфера в сім'ї відіграє важливу роль у їхній освіті. Адже, якщо дитина не впевнена у позитивному ставленні до себе, то її поведінка стає пригнічено агресивною, а якщо вона сприймає відношення дорослого до себе як негативне, то спроби дорослого спонукати дитину до спілкування викликають у неї прояв стану збентеження і тривоги. А це означає, що дитина переносить цю атмосферу і в школу.

Якщо дитині хочеться поділитися радощами і труднощами, переживаннями, підтримуйте це бажання. Важливо кожен день знаходити час на те, щоб вислухати її розповіді, вникнути в них і знаходити шляхи вирішення. У щирих розповідях про шкільне життя є вагомий плюс: батько чи мати своєчасно дізнається про проблеми і зможе вчасно і адекватно відреагувати на те, що відбувається.

Батькам слід звертати увагу на виховання у дитини почуття відповідальності за виконану роботу, це запорука успіху в навчанні і житті. При цьому, не слід очікувати, що у дитини все вийде ідеально з першого разу, так, як вам хочеться. Це природно, адже дитина ще вчиться. Головне, підбадьорити її та підтримати.

Підтримувати дитину - значить вірити в неї. У дорослих є багато можливостей продемонструвати дитині своє задоволення, захоплення від її досягнень або зусиль. Завдання педагогів і батьків - навчити дитину справлятися з різними завданнями, створивши у неїо установку: «Ти можеш це зробити».

Не слід лаяти дитину за погані оцінки. Важливо реально оцінювати її знання. Буває так, що оцінка не відповідає знанням дитини. Підкреслюйте, що важливий рівень знань, а не оцінка, що Ви любите і поважаєте дитини незалежно від того, яку оцінку вона принесе.

У даному випадку важливу роль відіграє систематичне спілкування з педагогом, яке допоможе краще розуміти здатності і недоліки дитини. Процес навчання передбачає двосторонню відповідальність: як педагогів, так і батьків. Таким чином, педагоги і батьки, працюючи в команді, можуть допомогти дитині розвивати певне ставлення до предметів, явищ навколишнього світу; світогляд; поведінку (як прояв відносин і світогляду).

Тільки разом з батьками можна результативно вирішувати такі проблеми, як мотивація навчання і виявлення причин відставання, попередження асоціальної поведінки дітей, формування у них ціннісного ставлення до здоров'я. Союз педагогів і батьків - сильна виховна сила.

Анастасія Алексіна, практичний психолог ДШМ №6